Чому я уникаю слова «допомагати»
Я категорично не сприймаю концепцію «допомоги» у її звичному розумінні і вважаю це слово одним із найбільш деструктивних.
Люди часто очікують, що оплата послуг гарантує магічне вирішення їхніх проблем без їхньої особистої участі.
Коли ж з’ясовується, що потрібна глибока, іноді болісна внутрішня робота, виникає розчарування. На жаль, багатьом легше перекласти відповідальність, ніж визнати необхідність власних зусиль і визнати обсяг своїх помилок.
Допомога як рятівництво та перекладання відповідальності
У більшості випадків «допомагати» є синонімом слова «рятувати». Це означає робити щось замість людини, яка відмовилася від дій і очікує порятунку «склавши руки».
Показові приклади з життя:
- Родинний досвід. Ті мої родичі, які постійно всім допомагають, і ця позиція безвідмовного «помічника» призводить до того, що людину просто використовують протягом усього життя, а вона це дозволяє, бо «допомагає».
- Був випадок із клієнткою, яка придбала мою програму з супроводом і намагалася несвідомо перекласти на мене відповідальність за її результат. Вона очікувала, що я зроблю все за неї, що тільки самі родові практики вирішать всі її проблеми. Мені доводилося постійно повертати їй її частину відповідальності. Те, як важко вона збирала кошти на цей тариф, від початку було індикатором її бажання перекласти всі свої сподівання на спеціаліста. Гроші — це показник ресурсу.
- Я здогадуюсь, що дітям також не потрібно «допомагати» у класичному розумінні. Дитині варто дати інструмент, дати підтримку, віру, щоб вона навчилася щось робити самостійно. Найкраще засвоєння досвіду відбувається лише через власні дії.
- В одній із соціальних мереж чоловік розповідав, як він занепадав через сильне алкогольне сп’яніння. Йому пощастило, що ніхто не кинувся його рятувати, і дружина, і мама розвернулися і сказали «нам таке не треба, ми не підписувались тебе волочити і витягувати». Завдяки цій «байдужості» оточення йому довелося самостійно братися за розум і змінювати своє життя.
Я ніколи не мала схильності чи ресурсу витягувати людей із кризових станів: постійно готувати їм, доглядати чи виконувати роль опікунки. Моя енергетика і призначення полягають в іншому — мої інструменти працюють, я маю великий досвід і вмію бачити суть та корінь проблеми. Після цього клієнтка сама має діяти, рухатися.
Існують кризові ситуації, коли людина опиняється в стані повної безпорадності, і їй необхідне термінове втручання для збереження життя чи здоров’я. У таких випадках я визнаю необхідність допомоги, але в чітко визначених межах.
Співтворчість, співпраця та рівноцінний обмін
Замість формату порятунку я обираю співпрацю, співтворчість та взаємодію. Це спільна праця, де кожен докладає зусиль. Див не трапляється, будь-який стійкий результат — це власні напрацювання.
Щоб створити щось вартісне, наприклад, народити цілу нову людину, треба 9 місяців самого виношування, а ще скільки до цього та після успішних пологів.
Як це працює в моїй практиці:
- Коли мені були потрібні вигідні умови оплати певного сервісу, мені пішли назустріч. Але це не була «допомога». Це був результат рівноцінного обміну: до цього я інвестувала свій час, пропонуючи технічній підтримці ідеї для розвитку їхнього функціоналу. Баланс було збережено.
- Через нестачу кадрів на моїй додатковій роботі я виконую великий обсяг завдань, але не вважаю, що «допомагаю» керівництву. Я виконую свої обов’язки, співпрацюю та впроваджую нововведення як фахівець.
- Якщо я затримуюся на роботі для виконання звіту, це не означає автоматичної компенсації цього часу системою. Робочі межі мають бути чіткими: я надаю рівно той обсяг послуг, про який домовлено. Тільки за умови рівноцінного обміну не буде ролей жертви та агресора.
Кожна людина є творцем власного життя.
Мій шлях залежить виключно від моїх дій, виборів та кармічних наслідків.
Найкраще, що я можу зробити для світу — це допомогти собі. Як кажуть: «Запали свою свічку, і від неї запаляться тисячі». Неможливо випромінювати щастя і цілісність, будучи внутрішньо виснаженою.
«Ніколи не втручайся в чуже страждання. Людина повинна втомитися від самої себе і випити належну їй чашу отрути. Не будь самовпевненим і не сподівайся, що ти зможеш комусь допомогти. Допомогти можна лише тому, хто готовий до допомоги. Той, хто страждає, бачить світ через свій біль, а отже, він глухий і сліпий. Кожен тягне за собою свій життєвий досвід, не розуміючи, що це мертвий вантаж, який лежить на його плечах. Якщо ти спробуєш втрутитися в чуже страждання, то воно затягне тебе кармічним вихором у чужу гру. Людина заразна своїм стражданням — пам’ятай це. Тільки якщо ти йдеш своїм Шляхом, ти зможеш допомогти людям перевершити самих себе».
«Я прийшов вам допомогти, а ви скаржитесь, що я не хочу плакати з вами». (Фрідріх Ніцше)
Емпатичним людям часто буває найважче, адже вони намагаються врятувати світ своїм безмежним сердечним ресурсом, що зрештою призводить до їхнього виснаження.
Справжня сила серця полягає в тому, щоб дозволити кожному самостійно пройти свої життєві уроки. Духовно людині не зарахується те, що зробили замість неї.
Те, що ми втрутилися в божественний план, коли Бог вів людину до дна, щоб вона отямилась і почала жити, а ми починаємо її рятувати — несе за собою ряд певних ударів долі, коли ми завадили божественному плану.
Найкраще, що ми можемо зробити в житті — це якісно виконувати власні обов’язки, а не брати на себе чужі.
Кожен здатен по-справжньому допомогти лише самому собі.